Ода солодкого перцю
Ти з давніх часів відомий народу,
Корисний, лікув, смачний чудово,
Тебе цілий рік їмо неодмінно.
Їмо свіжим, смажимо і тушкуємо,
І маринуємо, і солимо, і сушимо.
Я перед тобою благоговею:
У березні саджу, все літо плекаю.
І під Спандбонд до жовтня,
Щедро плоди за турботу даруючи,
Ти радуешь погляд мій, і душу, і серце!
Слава на віки солодкого перцю!
Моя мама, Галина Миколаївна, вже давно славиться своїм великим, товстостінним болгарським перцем. Її урожай перцю, мабуть, один з кращих у нас на селі. Але до таких результатів вона прийшла не відразу.
У перші роки вирощування перцю, багато чого не виходило: то насіння не зійде, то розсада загине, то хвороби почнуть долати перець, та й плоди були маленькі й непоказні. І ось одного разу, плюнувши на неякісне насіння в пакетиках, Галина Миколаївна купила звичайний болгарський перець в магазині, вийняла звідти насіння, проростаючи їх і посіяла в ящики. На подив розсада вдалася, рослини були міцними і невибагливими. Висадивши розсаду в грунт, ми сховали його покривним матеріалом - Спандбонд. Протягом літа ми підгодовували, поливали перець і пололи бур`яни, які в парнику росли з небаченою швидкістю.
З серпня по жовтень перець нас радував великими, солодкими плодами!
Тепер уже кілька років моя мама саме так вирощує перець, купивши в в магазині плоди по-крупніше. Та й сусіди по дачі, побачивши такий урожай, також перейшли на цю «технологію».
Цього року жовтий перець вийшов солодше червоного, хоча за розмірами червоний трохи виграє.
Наша помічниця, моя племінниця Галя, їй теж дуже подобається смачний болгарський перець.
