Про любов поштою, лялькове дитинство і балалайку
Ялинка вже вбрана!
Зовсім недавно я стала бабусею.
Але онук живе далеко, і немає можливості балувати його кожен день вкусняшками, казками на ніч, прогулянками по околицях, іграми в машинки і літачки, обговоренням барвистих картинок в книжках. Тому всю любов, надії і побажання від бабусі з псковської села доводиться вкладати в подарунки, які забирає двічі на рік по далеких дорогах пошта Росії. 
В снігу, але, на жаль, не в сільському снігу.
Подарунок дитині сам по собі річ дивовижна по своїй властивості і впливу.
Я, наприклад, в деталях пам`ятаю свою ляльку, яку подарувала мама, коли мені виповнилося одинадцять років. Як же довго я мріяла про ляльку, слухаючи розповіді дівчаток-однокласниць про своїх іграшкових подружок. Яких тільки ляльок вони не описували: милих пупсів, кричущих «У-а, у-а» при перевертанні на спину, великих красунь в мереживних сукнях в підлогу, вміють ходіть- німецьких милих крихт, замкнутих в прозорі футляри ....
Мені в ту пору похвалитися було нічим. Мама не могла собі дозволити купити мені навіть страшненьку твердо-пластмасову «Машу». Всіх ляльок замінювали чарівні казки Андерсена, казки народів світу, настільні ігри, такі, наприклад, як «Чи знаєш ти Ленінград?» і абонементи в Маріїнку. Але мені так хотілося ЛЯЛЬКУ!
Тому, я нескінченно фантазувала. І, зрозуміло, розповідала свої фантазії в школі. Мої ляльки були найкрасивішими, самими говорять і самими ходять. Найбільш, самими! Не знаю, до чого б довів мій обман, якби одного разу, прокинувшись, я не побачила на стільці біля ліжка дивовижну, неповторну, довгоочікувану ляльку. До сих пір пам`ятаю те захоплення дитячого серця!
Через півроку мами не стало. На поминках в мою кімнату зайшла жінка: чи то родичка, чи то подруга. Жінка взяла мою ляльку і сказала, що збереже її до мого повноліття, як пам`ять про маму. Більше я ніколи не бачила ні цієї жінки, ні ляльки.
Ляльок мені більше ніхто не купував.
Онуку моєму, слава Богу, не потрібно мріяти про машинках і літаках. Тато з мамою з лишком справляються із забезпеченням дитячої кімнати всілякими транспортними засобами.
Е ... ні, це татова машина!
Ось ця в самий раз! Але це ми вже проходили ... давно.))
Тепер транспорт більш складний в експлуатації.))
Ось і виходить, що завдання у мене не з легких: за допомогою подарунка не тільки порадувати онука, а й «вирахувати», до чого тяжіє наш майбутній чоловік.
Клаптева ковдра для повзання і буквар з картинками вже були.
З ковдри вже виросли.
А разом з букварем, мабуть, потрібно бабусю дарувати. Щоб читала.))
Уже була боксерська груша з рукавичками.
Настала черга для музичних інструментів, так як музика у нас з дитинства в вухах.))
Пора брати її, музику, в руки. У цьому році під ялинкою малюк знайде ... балалайку!
Вітаю всіх з наступаючим Новим роком! Від щирого серця бажаю всім нам миру і здоров`я!
Щоб будинок - повна чаша!
Врожаїв, щоб і сусідам вистачило!
Друзів - справжніх, любові - яскравою, щастя - тихого!
А, якщо з`явиться раптом смуток, то нехай вона буде світлою!
