З тимуром на дачі не засумуєш

Всім привіт з сонячного Нефтекамськ! Мене звуть Тимур, мені 2 роки і 8 місяців. Добре говорити я ще не вмію. Зате мене чудово розуміє мама, яка пише вам дачне твір під мою диктовку!
З настанням довгоочікуваної весни, літа, ми всією сім`єю - мамою, татом, старшим братом, бабусею і дідусем, приїжджаємо на нашу улюблену дачу. Вона знаходиться в селі під смішною назвою Кабанова. Напевно, я так думаю, раніше, коли ще люди були мавпами, в цьому селі замість мавп жили кабани. Ну, я точно не знаю, але це моє припущення ...
Наш приїзд з нетерпінням чекає сусідський одновухий кіт Партизан. Це ми його так назвали за те, що він здалеку спостерігає за нами і непомітно до нас підкрадається за гостинцями. Ми привозимо йому з міста всякі вкусняшки. Партизан нам за це дуже вдячний - починає милуватися і муркотіти!
Недалеко від нашого дачного будиночка є ставок, на якому ми з татом ловимо карасів, катаємося на човні. А вечорами тут квакають жаби, яких чутно навіть в кінці села. Мама каже, що якщо жаби квакають - це до гарної погоди. Загалом - то вона виявляється права.
Мої бабуся з дідусем - справжні садівники. Вони і садять, і прополюють, і доглядають за всіма рослинами. А я їм у цьому допомагаю. Наприклад, моє улюблене заняття - збирати малину. Правда, мій живіт чому - то швидше наповнюється, ніж моя кошик. Але за це мене тільки хвалять.
А ще я люблю зелений горошок. Я люблю її і є, і збирати, і грати з ним. Одного разу, я хотів показати трюк старшому братові - я засунув горошок в ніздрю, але мій фокус не вдався - горошок там застряг і ніяк не хотів виходити! Тут почалася паніка: всі прибігли, кожен намагався витягнути застряглий горошок з мого бідного носа! Попереджаю інших: такі трюки небезпечні для здоров`я! На щастя, моя історія закінчилася тим, що зелений горошок, як з казки «Колобок», з носа «покотився» мені в рот. Так я його і проковтнув!
Загалом, тут, на дачі для мене робота край непочатий. Потрібно встигнути і все квіти понюхати, і перепробувати всі овочі і ягоди, і зірвати найкрасивіші бутони для мами і бабусі, і залишити сліди на кожній грядці, і повитасківать всіх земляних черв`яків. А ще я встигаю порахувати чорні точки у сонечка і обпектися шкідливої ​​кропивою, яка завжди ховається під малиновим кущем!
А ще я встигаю тут, на дачі, пограти зі своїм братом Ренатом в футбол. Замість воріт ми встановлюємо порожні відра, а іноді в хід йдуть і тазики. Одного разу стався дуже кумедний випадок. Під час чергового «матчу», Ренат забив мені гол. Але це ще не найстрашніше. Справа в тому, що м`яч дивним чином потрапив в наші ворота, і гримуче відро полетіло прямо в ту сторону, де працював дідусь. Загалом, через капусти до нас вибіг хтось, ніж - то нагадує діда з відром на голові. Тут дідусь нам влаштував справжній бразильський матч!
До вечора від всієї цієї біганини втома дає про себе знати. Але не думайте, що на цьому день закінчився і я йду спати ... Неприємності ще чекають мене попереду, тому що нас чекає лазня! Як би дорослі не хвалили гарячу баньку, а по мені дак, краще б вона була холодною! Ось тоді б я, напевно, ходив туди із задоволенням!
Після баньки ми п`ємо свіжовичавлений сік з моркви, буряка або яблук. Після насиченого, але цікавого дня, тут, на дачі, сняться найсолодші сни ...
Закіров Тимур
Секретар - мама Закірова Ельза