Будиночок до пенсії

Жили - були дід та баба. І вирішили вони до пенсії купити собі будиночок в селі. І хотіли вони купити будиночок в теплих краях. Пошукали, поспрошать і зрозуміли, що грошиків їм вистачить тільки-тільки на місця прохолодні, та в глухому селі.
Довго чи недовго шукали, а тут і нагода трапилася. І ось нарешті стали вони господарями свого будиночка в маленькому селі (на три будинки) у великій Архангельської області.

Будиночка тоді якраз 86 років виповнилося. Вже дуже нам він винравілся.
І стали ми його на свій лад переінакшувати. Півбудинку враз двома тракторами знесли.

А тим часом зима не за горами. А ми вже приїхали з речами назовсім, а ніж топитися будемо, ніяк не наважується. І грубки хочеться, і пічника тлумачного немає. Ось і ризикнули за першим же оголошенню в газеті замовити котел і всі причандали до нього. Приїхав дядечко, все обрахував, ми йому всю суму виклали і ... чекаємо. Чого чекаємо, самі не знаємо. 

Незнайомому чоловіку купу грошей відвалили і трясемося. Але, слава богу, через два тижні приїхав солідний мікроавтобус, битком набитий всякою всячиною і самим котлом. Ось він, красень, Бренеран-Аква. І за два дні все було готово.

І тут мій муженек рукава засукав і один швиденько зварганив до решти будинку і веранду, і котельню.

І все для нас, людей похилого віку, було вперше. І село, і будинок, і котел. І топити-то його ми побоювалися, і топили його ледве-ледве. Котел і труба від цього без кінця заростали креозотом і смолою. Треба було все чистити і вишкрібати хоча б раз на тиждень. І так майже п`ять років. І ось цього літа (добре, що влітку) він потік, продірявився. І, як завжди, грошей в заначці немає, ось тут ми і зраділи вперше кредиту. Міняти довелося трубу і все коліна. Загалом на 100 тис. Рублів і вийшло.

Спочатку сильно він нас лякав своєю димовухи і вихлопом вогненним. Я в паніці була (Димить твердопаливний котел Lavoro c-16. Допоможіть зрозуміти причину). 
Згодом розібралися, топимо не нижче 60 градусів, тепер в будинку жарко. 
Але тепло стало ще й від загального утеплення будинку. Все літо чоловік (знову один) цим займався.

І стали ми жити-поживати. Але є у нас ще в будинку дві цегляні печі, ровесниці, напевно, самому будинку. 
Дуже ми ними дорожимо. Ні-ні та протопити.

Тут і казочці кінець. А будете в наших краях - так ласкаво просимо. Обігріємо і пирогами нагодуємо!